Історія успіху юної шахістки з Кремінної Лізи Божко

Автор: admin от 2024-06-5 16:10:00
Історія успіху юної шахістки з Кремінної Лізи Божко

У інтервʼю Ліза розповідає про те, як почала цікавитися шахами, як відвідувала секцію у Кремінній, про успіхи в цьому виді спорту та плани.
У 2020 році однією зі світових прем’єр кіноіндустрії став серіал «Хід королеви», або «Ферзевий гамбіт» - історія про шахову вундеркіндку Елізабет Гармон, яка мешкає у місті Лексінгтоні штату Кентуккі Сполучених Штатів Америки. Свою шахову королеву має й Луганщина. Знайомтесь!
Ліза Божко – шахістка з міста Кремінна і, не дивлячись на юний вік, вже двічі переселенка. З 2014 року і до початку повномасштабної війни
Ліза мешкала у місті Кремінна, де тренувалася у шаховій секції під керівництвом Олексія Старицького. Після 24 лютого Ліза з батьками переїхала на Львівщину. Про шахове життя Кремінщини очима юної шахістки – далі в інтерв’ю.
- Лізо, розкажи будь-ласка, у якому віці та чому почала цікавитися та займатися шахами?
- Шахи стали частиною мого життя незаплановано. Коли мені було 6 років, я сказала, що хочу грати в шашки. Це бажання в мене було вже довго і все ж таки мене відвели на секцію, тренером якої був Старицький Олексій Романович. Він був дуже цілеспрямований і наполегливий, тому переконав мене і батьків, що шахи значно потенційніші за шашки. Так я і розпочала тренування. А за півроку посіла призове місце на турнірі.
- Чи легко тобі давалися заняття? Чи були моменти, коли не хотілося продовжувати? Якщо так, то що у ці моменти допомагало продовжувати заняття?
- Наскільки я пам'ятаю, теорія давалась мені важко. Я не могла намалювати шахову дошку та правильно розставити чорні та білі клітинки. Мені складно було запам'ятати шахові координати, назви клітинок. Проблем не було з вивченням дебютів. Звісно, одразу навчитись бачити ходи наперед або погрози від суперника було неможливо, це приходило вже з досвідом. Особливо я не любила записувати партії. Олексій Романович завжди казав, що це допомагає сконцентруватись, а я наполягала, що запис партій мене відволікає. Але згодом я зрозуміла, що тренер був правий.
- Шахова секція, яку ти відвідувала, працювала на базі спортивного центру «Олімп» - на Луганщині досить відомого спортивного закладу. Розкажи детальніше про ваш шаховий колектив та тренування!
- Тренування у нас були 2-3 рази на тиждень. Цього було достатньо, зважаючи на те, що в нас ще було домашнє завдання і деколи ми грали поза тренуваннями. Через те, що шахи були дуже розвинені в Луганській області, майже кожен тиждень у нас були змагання. І наш тренер, Олексій Романович, дуже хотів, щоб ми приймали участь в кожних. На тренування ходило близько 10 дітей, ми завжди разом розбирали партії та колективно вирішували шахові задачки. Якщо хтось грав партію, то після закінчення всі інтенсивно, а інколи імпульсивно, показували на найкращі і найгірші ходи й комбінації.
- Які турніри або шахові події за останні роки тобі запам’яталися найбільше?
- За останні 3 роки я брала участь не в багатьох турнірах. А ті, що були раніше, я вже починаю забувати. В 2017-2018 роках я їздила на чемпіонати України в віковій категорії до 10 років у Миколаїв. Першого разу я зайняла місце в кінці, а другого - у середині турнірної таблиці. Я побачила рівень шахістів з інших регіонів і зрозуміла, що Україна поки що не мій рівень. Але я не здалася і у тому ж 2018 році виграла всі турніри області у вікових категоріях до 10, 12, 16, 18 та 20 років. Пам'ятаю той тріумф, коли на турнірі не програла жодної партії! Це було неймовірне враження, яке я пам'ятаю досі.
- Чи продовжуєш ти зараз займатися шахами? Та які плани на майбутнє – чи бачиш шахи у своєму житті?
- До карантину в 2020 р. і війни я мала 1 розряд. Нині я ледве «тягну» на нього. Граю за 2 розряд. Три роки я майже не займалася шахами. Наразі я трохи призупинила заняття. У березні брала участь в командних змаганнях серед школярів Львівської області. Результат мене задовільнив, зважаючи на те, що я довгий час не грала. Далі я продовжила тренуватись, але місяць тому їздила на відкритий турнір з рапіду. Показала дуже поганий для себе результат, хоча і зайняла призове місце. Поки що я не готова далі їздити кудись. Для початку я маю прийти у форму. Можливо, влітку, коли в мене буде більше вільного від навчання часу, я розпочну тренування, але займатись без тренера тепер значно важче.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Комментарии:

Оставить комментарий