Юдіт Полгар, Хоу Іфань, Олександра Костенюк - усі вони ставили в глухий кут чоловіків, які начебто мали грати сильніше.
Відомий югославський журналіст Димитріє Белиця любив розповідати одну історію. Якось у розмові з ним американський геній, майбутній чемпіон світу Боббі Фішер, який скептично ставився до успіхів прекрасної статі за шахівницею, сказав: «Я будь-якій жінці можу дати фору – фігуру і хід, навіть радянській чемпіонці Ноні Гапріндашвілі дав би вперед коня ...» Невдовзі після цього Белиця зустрів легендарного Михайла Таля і запитав: «Чи може Боббі виграти у Гаприндашвілі без коня? Він готовий сперечатися на £100, що переможе!» Таль засміявся і відповів: Фішер є Фішер, але кінь є кінь!
Часи Фішера давно минули, і в будь-якому турнірі перемога сильної шахістки над сильним гросмейстером-чоловіком – давно не рідкість. Наприклад, у ці дні на супертурнірі у Швеції чемпіонка світу Цзюй Веньцзюнь фінішувала з результатом 3,5 з 7, обігравши титулованого українця Антона Коробова та німця Вінсента Каймера – вже майже елітного гросмейстера та одного з лідерів нового покоління в. Що говорити, якщо вигравши турнір Нодірбек Абдусатторов – один із лідерів світового рейтинг-листа – зіграв із нею внічию!
А яка країна сильніша в жіночих шахах?
А ось росіянин Петро Свідлер зумів чемпіонку обіграти. Друзі Петра Веніаміновича люблять жартома говорити, що до весілля (а наш уславлений гросмейстер вже давно у щасливому шлюбі) він грав із шахістками невдало, а потім – почав обігравати під нуль!
Звичайно, успішний виступ Цзюй Веньцзюнь – далеко не поодинокий у практиці сучасних шахів. Але загалом серед несподіваних виграшів жінок у чоловіків у шахи можна виділити найвідоміші.
Пожартував і поплатився
Перша чемпіонка світу Віра Менчик ще сотню років тому не лише билася на рівних із чоловіками, а й регулярно брала участь у великих змаганнях, часом завдаючи чутливих уколів найкращим гравцям того часу. Перед турніром у Карлсбаді в 1929 році віденський майстер Альфред Беккер запропонував заснувати «клуб Віри Менчик», куди входили б чоловіки, які програли їй. За іронією долі вже у Карлсбаді першим членом клубу став сам Беккер. Пізніше до клубу увійшли і майбутній чемпіон світу голландець Макс Ейве, і багаторазовий учасник турнірів претендентів Самуель Решевський. Причому Ейве взагалі залишився у мінусі за підсумками всіх своїх партій із Менчиком! У цьому є своя логіка, адже Ейва та Менчик мали спільний тренер – угорський гросмейстер Геза Мароці.
Хвилю нового інтересу до жіночих шахів викликали успіхи представниць грузинської школи: Нони Гапріндашвілі та Майї Чібурданідзе. Нона Терентіївна зробила нічиї з чемпіоном світу Михайлом Талем, гравцями збірної СРСР Паулем Кересом та Юхимом Геллером, а після тріумфу на відкритому чемпіонаті США 1977 року першою в історії удостоїлася звання чоловічого гросмейстера.
Результати цього турніру шокували американську публіку: радянська шахістка обійшла пару десятків сильних гросмейстерів. А невдовзі взагалі завдала поразки шведу Ульфу Андерсену, який очолював збірну світу на «Матчі століття» зі збірною СРСР 1984 року!
Не просто перемагала, а громила!
Для Майї Чібурданідзе перемоги над чоловіками-гросмейстерами взагалі стали справою звичною. Якоїсь миті нова шахова королева майже повністю переключилася на гру в чоловічих змаганнях, роблячи винятки лише для матчів за світову корону та виступів за радянську збірну. Чібурданідзе грала у Перших лігах чемпіонатів СРСР, супертурнірах у Лінаресі та Дортмунді, а її рейтинг досягав 2560 пунктів Ело, на той час – у топ-50 найкращих гравців світу. Її ефектні перемоги білими у сицилійському захисті добре відомі ерудованому вітчизняному читачеві: вона не просто перемагала, а в кожній другій партії ставила мат з каскадом жертв. На Заході найбільше захоплення викликала комбінація Майї проти претендента у чемпіонському матчі 1993-го.
Це було неочікувано! Англієць Найджел Шорт тільки-но перервав велике протистояння Гаррі Каспарова та Анатолія Карпова, вигравши у другого з великих «Ка» та вийшовши на чемпіонський матч з першим. А тут його буквально розгромила шахістка, хай і найкраща!
1991 року домінація грузинських шахісток раптово закінчилася – турнір претенденток, а потім і матч на світову першість виграла китаянка Се Цзюнь. Життя легендарної східної шахістки сповнене загадок. Вона з'явилася у 80-ті фактично з нізвідки, а потім кинула шахи у розквіті сил, невдовзі після перемоги у нокаут-чемпіонаті світу 2000 року та блискучих виступів у кількох чоловічих кругових турнірах. Після цього вона лише зрідка грала у внутрішніх китайських змаганнях. А 1999 року сенсаційно розгромила Віктора Корчного – легендарного суперника Анатолія Карпова та антигероя культового фільму «Чемпіон світу».
Чемпіонка з нізвідки
Втім, зрівнятися з молодшою ​​сестрою з легендарної родини Полгар поки що не може жодна з шахісток. Юдіт ніколи не виборювала жіночу корону, оскільки їй це було нецікаво. Натомість серед чоловіків угорця довгі роки мала тверду прописку в десятці найкращих, виграла значну кількість супертурнірів, грала у змаганнях на першість світу. І лише деякі гросмейстери екстра-класу не зазнали гіркоти поразки від Юдіт. Не уникнув цієї долі і сам Гаррі Каспаров.
На третьому і поки що останньому Матчі століття в Москві (2002) збірна росії, очолювана чемпіонами світу Гаррі Каспаровим*, Володимиром Крамником та Анатолієм Карповим, зазнала поразки від збірної світу. І не останню роль тут зіграв той факт, що Полгар буквально роздерла Каспарова – той не зміг оговтатися до кінця турніру та зіграв невдало.
Історія сім'ї Полгар. Чому вони стали шахістками?
12-та чемпіонка світу Олександра Костенюк – одна з небагатьох сучасних шахісток, яка має значний «послужний список» перемог над чоловіками. Наприклад, на чемпіонаті світу з 2009 року Олександра обіграла чемпіонів світу Магнуса Карлсена, Віші Ананда, Вугара Гашимова, Олександра Морозевича, Олександра Грищука та Левона Ароняна – і все це в одному турнірі! Фантастика!
XXI століття подарувало світу нову чемпіонку світу з Піднебесної - дівчинку-вундеркінда на ім'я Хоу Іфань . Хоу кілька разів брала жіночу корону і грати з жінками їй стало нецікаво. Після цього вона регулярно і гідно виступала у чоловічих турнірах: обігравала Аніша Гірі та багатьох інших елітних гросмейстерів. Перемагала вона, до речі, і Юдіт Полгар, і недарма тоді ходили чутки про організацію матчу «найкращих жінок усіх часів та народів», але Юдіт у результаті закінчила кар'єру, а Хоу Іфань відійшла від шахів заради навчання у престижному університеті.
У росії живе ще одна гроза чоловіків-шахістів – багаторазова чемпіонка країни та чемпіонка світу по блицю Валентина Гуніна . У грудні 2016 року Валентина сенсаційно виграла великий рапід-турнір у Лондоні, випередивши півсотні чоловічих гросмейстерів. Валентина тоді набрала майже неймовірні 9 очок із 10, показавши перформанс понад 2800: під її ударами впали гросмейстери Джон Нанн, Ілля Смірін, Едуардо Ітуррізаг, Давид Хауелл, Люк Макшейн. А кількість сильних російських гросмейстерів, яких обігравала Валентина, не піддається обчисленню.