Борис Верлінський родом з Бахмута став першим гросмейстером СРСР у 1929 році в Одесі. В жодній країні світу такого титулу ще не надавали. Потім радянські функціонери відібрали у нього це звання. Цими днями у Великій Британії вийшла книга про життя та шахову кар’єру Верлінського. Її близько десяти років писав історик шахів та архівіст Сергій Ткаченко. Він відкрив багато архівних даних, в тому числі документи КПРС, але адреса Верлінських у Бахмуті залишилась таємницею.
Про це Вільному радіо розповідає автор книги, екс-чемпіон України із шахматної композиції Сергій Ткаченко.
“Нарешті вийшла монографія англійською мовою! В ній понад 400 сторінок формату Б5. Ми 10 років до цього йшли, від першого робочого запису. Дуже складно було “копати”, багато архівів відкрили, логіку підключав”, - розповідає чоловік.
Сергій - ще й історик шахмат, автор книг про інших шахматистів, дотичних до Одеси: Якова Вільнера, Самуїла Жуховицького, Юхима Когана, Олександра Алехіна. Нарешті вдалося зібрати багато матеріалу й про їхнього сучасника Верлінського.
Книга могла б бути готовою раніше, якби не повномасштабна війна росії проти України. Автор шкодує, що до відкритого вторгнення не зміг побувати у Бахмуті та встановити, де саме жили Верлінські.
“Війна завадила. Я планував приїхати до Бахмута, пошукати, де там жили батьки Верлінського. Переписка із бахмутськими краєзнавцями нічого не дала, вони навіть посилалися на мої роботи. З архівних даних я встановив дату та рік, коли вони вирвалися з Бахмута, повний склад родини. Тож, де вони жили в Бахмуті - ми тепер навряд дізнаємося”, - розповідає автор.
Він впевнений, що зміг би знайти адресу, де жила родина майбутнього гросмейстера. Адже звик дізнаватись абсолютно все про героїв своїх книг.
“Історик - як слідчий. Головне відчути, а відкриття прийде. Я “підіймав” історії, яким 150-200 років. Інформація як наче чекала на тебе. Інші історики теж “копали” приблизно в тому ж напрямку. Ти будуєш якомога більше версій, а потім відпрацьовуєш їх. І “щолк” - є, зачепився, і пішов розплутувати цю ниточку, й вузлик розв’язується. Я впевнений, що знайшов би щось у Бахмуті. Батьківський дім Верлінського у Бахмуті - це залишилося нерозкритою темою”, - ділиться Сергій Ткаченко.
Сергій Ткаченко додає, що книга виходить “живою”, коли відчуваєш психологію свого героя.
“Ти кінчиками нервів відчуваєш його, розумієш його вчинки та їхні мотиви. Я колись захоплювався театром і мене цього навчив мій наставник. За даних обставин “вжитись” в героя: що він любив, що ненавидів, і, як результат, [у книзі] виходить жива людина, а інакше - хрестоматійний глянець”, - каже Сергій Ткаченко.
Автор книги вважає, що історія Бориса Верлінського варта екранізації.
Книга у твердій обкладинці коштує 50 доларів США, а у м’якій - на 10 доларів менше (це без вартості доставки). Її можна замовити за цим посиланням.
Що в анонсі книговидавця?
В анонсі про книгу та на її суперобкладинці про Верлінського йдеться: “Борис Верлінський (1888-1950), який народився у Бахмуті (Україна) та виріс в Одесі, був першим володарем титулу гросмейстера в Радянському Союзі. Він незмінно був одним із найкращих радянських гравців у 1920-х роках”, - написано на обкладинці.
Борис Маркович здобув звання майстра шахів на чемпіонаті СРСР 1924 року.
“А на чемпіонаті 1925 року посів четверте місце, перемігши попутно переможця турніру Боголюбова. Потім Верлінський розгромив Капабланку на Московському міжнародному турнірі 1925 року, де той посів дванадцяте місце, рівноцінно Рубінштейну та Шпільману, яких він також переміг. Він виграв чемпіонат СРСР у 1929 році, за що отримав звання гросмейстера, і став третім у 1931 році”, - пише автор.
Всього Борис Верлінський грав у п’яти фіналах чемпіонатів СРСР із шахів. І всього цього він зміг досягти, не зважаючи на свою інвалідність та слабке здоров’я.
“Він також виграв низку інших великих турнірів царської та радянської епохи, включаючи чемпіонат Півдня Росії, чемпіонат Одеси, чемпіонат України, чемпіонат Москви та інші. До того ж всього цього він досяг, не зважаючи на глибоку глухоту”, - пише Сергій Ткаченко.
Також у книзі Сергій Ткаченко, окрім біографії цього унікального гравця, аналізує 130 реальних партій та фрагментів Бориса Верлінського, у яких його противниками були Капабланка, Алехін, Ботвинник, Бронштейн, Боголюбов, Шпільман та інші зірки шахів.
“Ігри часто мають коментарі Верлінського або його опонентами та сучасниками. Всі партії перевірені з використанням сучасних механізмів гросмейстерами або міжнародними майстрами спеціально для цієї книги”, - йдеться в анонсі на обкладинці.
Багато важливих біографічних даних про Бориса Верлінського автор знайшов у анкетах, які колись заповнював рідний брат шахіста. Той був держслужбовцем високого рангу.
“Він став дуже добрим юристом, і його запросили до столиці, він виграв декілька яскравих справ. Але рухнула імперія, прийшла радянська влада, і він стояв у витоків Рабкріну - робітничо-селянської інспекції. Усі документи, нормативні акти того часу він розробляв. Його безпосередніми керівниками були Сталін, Куйбишев, Шверник. Збереглась його анкета в дуже крутому архіві, куди я два роки пробивав шлях. І в тій анкеті були усі подробиці про родину. Адже 1920-ті роки, чистки, все перевіряли. Це була велика тека, де було багато про родину Верлінського, мати, сестру”, - розповідає Сергій Ткаченко.
З тих документів він дізнався, що племінник Бориса Верлінського був у дружніх стосунках з актором Чарлі Чапліном.
“Фантастика! Племінник Володимир Верлінський працював у Наркоматі зовнішньої торговлі, жив у США по лінії Радторгу (структура в радянському уряді, - ред.), представляв там радянські фільми. Повернувся у 1937-му та “загримів на Колиму” (був засланий до Сибіру, = ред.) І в цьому всьому жив наш Борис Маркович”, - каже письменник.
