У 1968 році у Києві на студії «Київнаукфільм» знімали науково-популярний фільм - «Сім кроків за обрій». Сенсаційний фідьм для свого часу, який досліджує межі можливостей людського мозку, творчих і сенсорних здібностей людини. В експериментах, поставлених у фільмі, бере участь лічильник-феномен.
Тоді геніальний Міхаіл Таль давав сеанс одночасної гри в шахи наосліп. Мені, тоді 12-річному, також запропонували взяти участь в експерименті. Завдання мого сеансу одночасної гри в карти з десятьма суперниками було назвати, які карти залишилися у всіх моїх суперників, коли із гри щезала колода. Тоді сказав керівникам фільму: давайте хоча б з тридцятьма суперниками зіграю. На що отримав відповідь: Таль стільки не зможе…
Все було відзнято, але до фільму це не потрапило. Як і багато кадрів з Талем. Тоді цензура сказала керівникам фільму: ви - що збожеволіли? Малий з феноменальною пам’яттю і такими знаннями не вчиться в школі, що ж ми показуємо…
Коли фільм вийшов у прокат ми на презентації були разом з Талем і Едуардом Гуфельдом, відомим шаховим гросмейстером. Міша сказав: не засмучуйся, про тебе ще дізнаються…
І ще Таль з Гуфельдом сказали, що це неймовірно і вони ніколи б не змогли і з декількома суперниками так зіграти. Для мене зіграти в шахи на ослі, навіть з п’ятьма суперниками нереально. Максимум з чотирма і то проблематично.
Згодом від фахівців дізнався, що існують різні види пам’яті, як фіксує мозок. Аналогічно й сила людини. Пригадую, як Василь Вірастюк мені відповів, чому Дмитро Халаджі не потрапляє до збірної наших стронгменів. У нього така група м’язів, з якою найкраще у світі підіймає мізинцем стокілограмові шари, але зовсім не може змагатися у вправі «Прогулянка фермера»…
А от бажання зіграти подібний матч в карти зі ста суперниками і досі у мене не зникло…

Дмитро Нагорний