Олександр Бєлявський (17 грудня 1953) - радянський, український і словенський шахіст. Міжнародний гросмейстер (1975) .
У 14 років став майстром спорту СРСР, виконавши норму 1968 року на турнірі у Вільнюсі. Через рік Бєлявський - наймолодший учасник на юнацькому турнірі в Гронінгені, де набрав 6 очок з 9 і посів 3-тє місце. Попереду нього були угорець Андраш Адор'ян і югослав Любомир Любоєвич.
1973 року Бєлявський домігся права брати участь у юніорській першості світу в англійському місті Тіссайд і став чемпіоном, набравши 8½ очка з 11 можливих. На міжнародному турнірі у 1974 році в Лас-Пальмасі, поділивши 3-4-те місця, отримав перший гросмейстерський бал. Потім був успіх у чемпіонаті СРСР — 1-2-ге місця з Михайлом Талем.
У 20 років став чемпіоном світу серед юніорів, у 21 рік - міжнародним гросмейстером. Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987 і 1990 років. Бєлявський поступово висунувся в число найсильніших шахістів світу. Його результат на міжнародному турнірі в Аліканте (1978) є одним з найвидатніших в історії: 13 очок у 13 партіях. Бєлявського запрошували на представницькі турніри. Серед них був, наприклад, турнір в Бадені (1980), в якому брали участь гросмейстери, які мали коефіцієнт близько 2600. Бєлявський поділив 1-2-ге місця зі Борисом Спаським.
На початку 1981 року він знову став чемпіоном СРСР, цього разу разом з Псахісом, а в жовтні Олександр виграв традиційний міжнародний турнір в голландському місті Тілбурзі, випередивши знаних майстрів Петросяна, Портіша, Тіммана, Любоєвича, Андерссона, Каспарова, Спаського.
1982 року успішно виступив на міжзональний турнірі в Москві, посівши 2-ге місце, слідом за Гаррі Каспаровим, і отримав право брати участь в претендентському матчі. Жереб звів його в першому ж матчі з Гаррі Каспаровим, який вважав Олександра найнебезпечнішим суперником. Бєлявський програв матч з рахунком 3:6 (+1, −4, = 4).
У 1983 році поступився у претендентському матчі за шахову корону майбутньому чемпіонові світу Гаррі Каспарову. У складі збірної СРСР чотири рази вигравав золоті медалі Всесвітніх шахових олімпіад, а також командні чемпіонати світу й Європи, у складі збірної України у 1992 році став срібним призером чемпіонату Європи 1992 року. З 1994 року почав виступати за Словенію, проте, як і раніше, живе у Винниках біля Львова.
Він був одним з лідерів збірної СРСР на всіх командних змаганнях від 1982 року, в тому числі — 1-ше місце на 1-й шахівниці в 1984 році, показав найкращий результат у матчі з обраними шахістами світу. Втретє стає чемпіоном СРСР у 1987 році.
Перемоги на престижних міжнародних турнірах — Вейк-ан-Зеє (1984 і 1985), Лондон (1985), Сочі (1986), Тілбург (1988), Мюнхен (1990), Амстердам (1990), Белград (1993), Чачін (1996), Поляниця-Здруй (1996)
Олександр Бєлявський за період 1982-2017 років зіграв за національні команди у 31-му турнірі, зокрема: шахова олімпіада - 16 разів,[3] командний чемпіонат світу - 2 рази, командний чемпіонат Європи - 13 разів. При цьому він ставши переможцем усіх трьох командних турнірів, здобувши загалом 8 золотих нагород (усі у складі збірної СРСР).
Також Олександр Бєлявський виступаючи за збірну СРСР завоював 6 індивідуальних нагород (дві золоті, дві срібні та дві бронзові). У складі збірних України та Словенії (загалом 23 турніри) Бєлявський не здобув жодної індивідуальної нагороди.
Загалом у складі національних збірних СРСР, України та Словенії Олександр Бєлявський зіграв 280 партій, у яких набрав 169 очок (+102=134-44), що становить 60,3 % можливих очок.
У складі збірної СРСР О.Бєлявський став переможцем усіх 8 турнірів у яких брав участь, зокрема: шахова олімпіада - 4 рази, чемпіонат світу та Європи по 2 рази.
За період 1982-1990 рр. Олександр Бєлявський за збірна СРСР зіграв 67 партій, у яких набрав 46½ очок (+33=27-7), що становить
69,4% можливих очок.
Тренував Марію Музичук під час чемпіонату світу з шахів серед жінок 2015, у якому вона здобула перемогу.